Показать текст спойлера
DUB BUK
«Іду На Ви!»
=2000=
Iду На Ви!
Помни древнее сказанье:
"Библия - жидовское, лживое писанье!"
Славь Предков Наших Славных.
Вспомни о боях, об атаках шквальных.
Ведь они костьми легли за нашу землю,
Сгинули навеки в той пучине пенной,
Где Любовь к Отчизне, Сила и Отвага
Поднимают древко Доблестного Флага!
...Требу Нашему Богу (Всем и Каждому),
Плаху чуждому, жалкому, ненужному,
Топает копытами Войско Святовитово,
Палицей чугунною но "звезде" давидовой!
Резко песню свою запоёт тетива.
И калёная взвоет сквозь столетья стрела.
Долетит, донесёт до сегодняшних дней
Честь Великославянскую на стали своей .
Подними свои глаза и взгляни на небеса!
Неужели ты поверишь, что там царствие еврея?!
Если так, то как же Солнце ходит в море лжн и грязи?
Земле Солнце лгать не может не было бы этой связи!
Посмотри, насладись чистой небесной.
Это лик, это жизнь внеземного блеска!
Сварги блеск чист как лёд, не запятнан ложью.
Это - Честь, это - Свет, это - Гнев Всебожий!
Кто тебе, свинья, позволил Идолов сжигать,
Высмеять Родного Бога, Землю унижать?!
Кем ты заменил Даждьбога. как ты мог Отца
Так унизить, сделав "богом" чуждого лжеца?!
Свист стрибожий, смерч скорей Явь очистит от свиней,
Молнии - баталии, клич - призыв : " Иду на вы!"
Иду на вы!
Под вой волков, под шум листвы,
Под гул волынок боевых,
Под хохот ливней проливных,
Под Гром Перунов в облаках,
За кровь на вражеских клинках,
За Правь. за Сваргу - Чистоту,
За Землю Нашу, Красоту!
Дед Даждьбог, лучами озари
Славянам путь к Златым Лугам,
Ты Свастикой пометь- скажи,
Где бой тотальный дать скотам!
В том бою за Честь Славянскую
Вскипит Гнев в Наших Душах,
За Землю Нашу Русскую Иду на вы!..
Сва! Матерь Сва Родную
Заменили на душевнобольную,
Коловрат - на крест, алтарь, кадило,
Велесову Книгу - библией постылой!
Сколько ещё сотен Наших Поколений
Будут слушать ложь ничтожного плебея,
Сколько будут ждать милости от твари,
Забывая Предков во хмельном угаре?!
Настанет День Великий, Ясный,
Даждьбожий Свет - Клинок Всевластный.
Сбежит отсюда вон "христова кагала",
И скажет Славянин: "Славь Славен Славнов!
Слава Украiнi
Україні!-Слава!
Україні!-Слава!
Україні!-Слава!-Слава!-Слава!
Батьківщині слава!
Батьківщині слава!
Я славлю Україну, Вітчизну Старозвісну,
Нехай тризуб залізний сяє світлом міцним.
Хай синьо-жовтий стяг майорить в синім небі,
Я славлю Україну, Вітчизну кришталеву!
Я славлю джерело життя - Дніпро глибокий,
Карпатські гори славлю я, хребти високі,
Я славлю Запорізьку Січ й Київ величний.
Я славлю українську ніч і день незвичний!
Де безмірні степи, де Карпатські хребти,
Де дрімучі ліса, давнина і краса,
Де величчя й запал, де чарівливий шквал,
Де дідівський курган палахкоче вулкан!
Там забули за мсту, там слугують жиду,
Там стогнання і плач, там огидний сікач!
Патріот там - вандал, запроданець - васал,
Там блискуча сльоза, цвингарева гроза!
Відкрий свої очі, Священна Країна,
Могутня Державо, Рідна Батьківщина!
Геть, жидовине, з Русі-України!
Сам не втечеш - будем гнати тебе.
Мати-Країно, скажи своєму сину.
Хто тебе швидко в могилу веде...
Хай брат разом з братом, батько разом з сином
В атаку ідуть за Святу Україну!
Сини - патріоти Шевченко й Франко,
Хмельницький і Гонта, УПА і УНСО
Своїми ділами вказали нам Шлях!
У бій, Україно, тримай вище стяг!
Всебожье
С Усмешкой Взирая На сброд У Подножья,
Стоит Нерушимо Дружина Сварожья.
На Немощь безмозглых предателей сирых,
Что лгут Даже Стоя У Отчей Могилы,
На тупость безликой, безгласой толпы,
Которую охмурили попы.
Эх, Заживо б Сжечь хрестъян - подлецов,
Тех, кто украл Веру Наших Отцов!
Со Гневом Во Взгляде Отец-Чернобог
Сквозь Зубы, Рыча, Негодуя Изрек:
"Того, Что Я Вижу - Никак Не Пойму:
Славяне Склоняют Колена жиду?"
"Тех Тысячи Лиц. Что Сродни Были Нам
Как крысы Забились По Разным Углам!" -
И с Грохотом В Голосе Промолвил Перун,
Рукою Опершись О Священный Валун.
Свободы И Веры Лишили Славян:
Нет Темных Лесов, Нет Священных Полян,
И Волей И Мыслью Любого Лица
Теперь Управляет Рука мертвеца!
У Каждого Жизненый Путь Всегда Должен Быть
Но Прихоти стада Уж Нам Не Забыть!
И Каменный Колосс, Презревший Века
С Усмешкой Глядит На Судьбу Мудака!
Лiсова Пiсня
Крізь тумани, крізь урагани йде лавина й суд.
Як суворий присмерк жаги пійви заревуть.
Грубий голос межи грому і лісних болот
Гострі коси підіймають з-поміж чорних вод
Хор ридання, хор зруйнування, пригнобленний чад.
Попелище давніх казок гай - дрімучий сад!
І над лісом пісня пійви, як ота журба,
Що в диму переживає мертвая сосна.
Палаци місячних звірей і небо дуже чорних скель
І пильний погляд в'ялих мрій, глухі вибухи зусиль.
Тебе від сну прозорий гомін пробуде
Дуель із ним у лабіринт лісів зведе.
А чари сну щезнуть, мов зрізані косой,
І шторм відплат гукає, наче вибух той
І стогне пасмо чорних гір, як до гою стогнав той хор,
Що про ридання казку склав і разом з пійвой заспівав
За гомін сліз, за церемонію води,
За скрипіт слів, за крик над лісом: "Ніколи!"
Крізь тумани, крізь урагани йде лавина й суд.
Як суворий присмерк жаги пійви заревуть.
Голос лісу дивовижний і великий шум.
Пишання лісної пійви - це кристал і розум!..
Дым Его Знамя, Огонь Его Конь
Дым - Его Знамя, Огонь - Его Конь ...
Дым - Его Знамя,
Дым - Его Знамя,
Огонь - Его Конь ...
Наше войско идёт в поход, над Землёй блистает Наш Стяг
И как только придёт черёд - Наши стрелы во тьме засвистят.
Пламя ясно осветит Нам сущность лживых собак-христиан
Никогда! Никогда и никто не оденет хомут на Славян!
Эй, посади на кол лицемерие,
Эй, подожги подол - Я не верю тебе!
Я не забыл ещё Думы Наших Отцов,
Ну а твои слова - колыбельная песня дли сов.
Как только Пламя принесёт Нам топот огненных подков,
Как только Смага подожжёт бесцветных птиц безумных снов,
Поднимутся войска Огня, Огня и Дыма, чтобы смог
Вскочить на своего коня Князь Пепла - Славный Огнебог!
Где же пламя, где же Меч Огня и Дыма?!
Где же Слава, где же Гнев Огня, где Сила?!
Эй, Славяне, покажите Силу Дивную Свою.
Вольным Гневом воплотите Честь Славянскую.
Сыны Бога - Огнебога: Пламя, Сажа, Дым и Гарь,
Изгоните вон отсюда иегову-тварь.
Кто нашу землю решил зажать в свои лапы?
Кто покусился па Предков Покои - Палаты?
Кто же из нас сможет сдаться? Как вы, ублюдки, посмели
Топтать и губить Нашу Землю - не станет Она на колени!
Пусть реки из огня вскипят над лживым сном,
Пускай Святой Огонь сожжёт фальшивый сонм,
Пускай заговорит Княгиня Мать-Земля,
Пусть щебет соловьев засеет вновь поля!
Живая Влага Рек и Чистый Дух Лесов
Пускай же отомстят за Наших, за Отцов,
Пусть Стяг Забытых Дней над Нами встанет вновь.
Дым белый - его Флаг, Огонь - боевой Конь!
Омут бездонный огненным златом блещет над гнусным лжецом,
Огненный Бог, подожги это стадо, испепели подлецов!
Вихрем безумным, огненным вихрем Ты принеси эту весть.
Чтобы Великие Предки узнали, что всё ж сбылась та Месть!
Глухо хохочет неясыть в чащобе,
Исполать пламенем жжёт
"Исполать Роду - Великому Богу!" -
Голос звенящий поёт.
Кровью Славянской, Кровью Великой,
Кровью Великих Богов
Смоет навеки с Земель Славянских
Веру ничтожных жидов!
Лють Нашоi Вiтчизни
Ти димом дихала, але жила
Під гнітом лиха Ти також була.
І Твої подвиги і біль війни
Все пам'ятаєм Ми - Твої Сини!
Дим Гіркий на Землю Нашу наближається...
Гей, одягнений у лати Дух Слов'янський, дужий Дух,
Ти візьми свій меч булатний, Ти візьми дубовий лук.
На коня на бойового Ти сідай - пишання є в Тебе.
І вівцю убогу меч булатний твій уб'є...
Стинай же, меч булатний, псів, жени їх звідси геть!
Як крижана завірюха, немов лебідь в синім небі,
Плаче Русь і стогне глухо знов над долею своєю
Сльози лиха, сльози чорні, сльози Нашої Вітчизни.
Чи хіба Ми вже не можем опиратися чужині?!
Обіцяння Святослава згинуло, мов сніг весною?!
Гей, Язичник заповзятий, закипи лютою тьмою!
Князь Святослав, повстань і подивись на небо,
На Землю, на Ліса і запитай у себе:
"Хто Одягнув Тебе в ганьбу, Земле Слов'янська?"
Я виновім тобі: "жидюга християнська!"
Забули Твій суворий погляд,
Втопили Честь Твою в Дніпровських водах,
Алє Твої Слова, Твоє Бажання
байстрюк не зміг сховати навіть в храмі!
Гей, Слов'янський Рід, обернись,
З нами Святослав - Князь Русі,
З нами Його Полк - Його Честь,
Він - Перунів меч, Яві Син!
Слово Твоє незламне, мов камінь, і сповнене Пишанням
За Рідну Землю - їй Вільній, Славетній клятва надійна.
Пам'ять вічна Тобі. Хай Боян заспіває во славу свої
Гімни тріумфу, подяки і смутку за ті небачені дні.
Слава князю Святославу! Вічна Слава!
Я пишаюсь, що Я Слов'янин!
Це Моя Земля і пан тут один!
Пан - Народ Слов'янський.
Очі Твої ясні хай засяють світом, білим оксамитом.
Гей, Слов'янська кров - Арійський бальзам,
Доблесть Твоя, князь Святослав!
Батько - Сонне Ясне! Мати - Земля Прекрасна!
Святослав - Пишання Нації, Лють Вітчизни Нашої!
Блискавка лясне жалом сліпучим,
Меч Святослава - вістря блискуче,
Голос величний : "Я повернувся!"
Погляд гарячий з неба метнувся...
Погляд сповнен, вогнем наповнен. Палає Слов'янська душа.
Лють на гамуз сітку чужинну гепне.
Дівоча сльоза палить душу мою, немов жало.
Жало - загострений ніж .
Це сльоза, це краплина кривава, це Духа Слов'янського Міць!
Ти - Бог, ти - Дід, ти - Рід, ти - Честь, ти - Правда,
Ти - Гнів, ти - Лють, ти -Світ, ти - Князь, ти - Помста!
Гей во Славу Князя Святослава пісню ми співаємо.
Дух Слов'янський Рідний Давній, гей, підіймемо.
Дід-Дуб-Сніп нехай віками в серці залишається,
А Земля-Матуся Наша внуками пишається!
Мертва Троянда
Кривавий ручай і сумний вовчий рик,
Кривавий ручай і наляканий крик.
А Мертва Троянда, яка оживе,
Окови страждання скидає з себе.
І місяць у повлі, як око змії,
Блискуче зоріння, тортури у сні.
Віддих останній шакала, і з ним
Над сховищем підлим здіймається дим.
Кайдани зруйнує Перун, а обман
Ковтне сліз Арійських тужливий туман.
Туман полум'яний, туман темряви,
Як кров він багряний, туман давнини.
Арійська Сполука відплату несе -
Луна реву смерті пройде крізь усе.
Гей, Перун, гучна лайка,
Грому дай і нехай
Той Грім панує над оцим стадом кволих пацюків!
Незламний лазур багнистих сліз,
Загадкове болото і темний ліс,
Лебідь незгоди, то там живе,
Окови страждання скидає з себе!
Вовчий рик , лютий рик -
Нікуди він ще не зник,
Трепетання і дрож
Дриґання брехливих рож.
Гамін, тріск, грюкіт, крик;
Грім хрипить Перунів вид
І летить гострий спис
Гіркоти Арійських сліз.
Гей, Перунів Чекан, отруту зітри!
Семітський дурман в кров перетвори!
Гей, вітри степів, гей, віхрь-буревій,
Пусти ураган, скотів удави!
Діброва, мов Рать, Дружина Лісна,
Ти допоможи відважним Вітрам,
Ти допоможи завадити псам
Арійські Поля та Небеса знищити!
Слава Перуну Величному, Небу Слава Вічному,
Всесвіту Всебічному!
Слава Арію Родинному, Слава Хорсу Дивному,
Слава Вітру Вільному!
Слава Блискавичній Віхолі, трясовині дикої,
Милісті Великої!
Слава Гімну Стародавньому, Бойовищу
Шквальному, Слов'янину Славному!
Героям Слава!
Инструментальная композиция
Жаль файлы присоединять нельзя. У меня это все в .doc
А групко действительно милое. И злое).
