Вопросы и ответы, по всем книгам

Привет всем, я новичок на форуме, прочитал книги и назрели такие вопросы:
1) Как узнавали, что где-то не на территории Хогвартса несовершеннолетние ученики нарушали запрет - колдовали?
2) Как муглорожденные ученики покупали себе учебные принадлежности, ведь маги имели собственную валюту, откуда они вообще знали, где и что покупать?
Будут еще вопросы, только вспомню все что хотел узнать)

не пойман - не вор. Когда видели - наказывали или кто-то сдавал. Не было случаев 100% наказания.

а как это сделал Гарри? Могли отправлять работников, которые помогали им, или родителям рассказывали что и как (Гермиона тому пример). А деньги - в ПП Дамблдор сам говорил что есть фонды помощи бедным ученикам.

на учениках до 17 след наложен след, который сработает, если волшебник вне Хогвартса будет колдовать. Так и узнали о Гарри, когда он применит Экспекто Патронум.
На второй вопрос уже ответили)

Муляє питання по 5й книзі, коли після бійні у Міністерстві магії, вже після зникнення Лорда з Беллою Гаррі Поттер раптово заговорив голосом Волдеморта,
хтось колись давав толкове пояснення, ЩО ТО БУЛО?
Ну тобто як мінімум, могло бути імперіо від Лорда або ж горокрас у Гаррі спробував "прокинутися" й... не знаю, узяти під контроль "носія", чи що? На другий варіант ніби то натякає Дамблдорова "обмовка-ні-про-що" у ключі "тебе врятувало твоє серце". Хто як вважає?

Беллатрикс одна смоталась, а Лорд остался и немного попрактиковался в одержательстве. Ну, как с Квирреллом. Только в башке у Гарри ему было слишком неуютно.

Невже знов шедеври перекладу?
Галамажий варіант перекладу виглядає так, ніби Волдеморт чи то дременув, чи то сховався, але Белла точно не могла "спочатку сама змотатись".

Показать текст спойлера

Перед Дамблдором раптом виник Фоукс — він широко розкрив дзьоба й проковтнув увесь зелений промінь. Вибухнув вогнем і впав на підлогу — маленький, зморщений і безкрилий. У ту ж мить Дамблдор довгим і плавним рухом змахнув паличкою. Змія, що ось–ось мала вп’ястися в нього зубами, підлетіла високо вгору й перетворилася на пасмо темного диму, а вода в басейні піднялася і накрила Волдеморта, наче кокон з розтопленого скла.

Кілька секунд було видно тільки темну, розмиту, безлику Волдемортову постать, що невиразно мерехтіла на постаменті, намагаючись вирватися з тієї задушливої пастки… А далі він зник, і водяна маса з гуркотом ринула назад у басейн, переливаючись через краї і розхлюпуючись по блискучій підлозі.

— ВОЛОДАРЮ! — закричала Белатриса.

Було ясно, що все закінчилося, і ясно, що Волдеморт утік, тож Гаррі намірився вибігти з–за статуї–охоронця, але Дамблдор загорлав:

— Залишайся на місці, Гаррі!

Уперше в Дамблдоровім голосі забринів страх. Гаррі не міг зрозуміти, чому, адже в залі не було вже нікого, окрім них самих, ридаючої Белатриси, яку й досі не відпускала статуя чарівниці, та фенікса–пташеняти Фоукса, що кволо попискував на підлозі…

І тут Гаррін шрам вибухнув, і він зрозумів, що вмирає. Це був абсолютно пекельний, абсолютно нестерпний біль…

Його вже не було в цій залі, він був обмотаний кільцями якоїсь істоти з червоними очима, так туго, що Гаррі вже не знав, де закінчувалося його власне тіло і де починалося тіло істоти. Вони злилися в єдине ціле, пов’язані спільним болем, і не було рятунку…

А тоді істота заговорила Гарріними вустами, і він у муках відчув, як рухається його щелепа…

— Убий мене, Дамблдоре…

Гаррі був засліплений і помирав, кожною клітиною тіла волаючи про порятунок. Він відчув, як істота знову скористалася його вустами…

— Якщо смерть — це ніщо, Дамблдоре, то вбий хлопця…

«Тільки б припинився цей біль, — думав Гаррі… — хай би нас убили… закінчуй, Дамблдоре… смерть — це ніщо порівняно з цим… І я знову побачу Сіріуса…»

Серце Гаррі затріпотіло від хвилювання, і тут кільця істоти ослабли, а біль ущух. Гаррі лежав долілиць, без окулярів, і тремтів, немовби підлога була крижана, а не дерев’яна…

А ще в залі лунали голоси, багато голосів…

Гаррі розплющив очі й побачив свої окуляри біля ніг безголової статуї, що перед цим його охороняла, а тепер лежала на спині, потріскана й нерухома. Надів їх, підняв голову й побачив прямо перед собою гачкуватий ніс Дамблдора.

— З тобою все гаразд, Гаррі?

— Так, — відповів він. Ним так трясло, що він ледве тримав голову. — Так, я… а де Волдеморт, де… хто всі ці… що…

У великій залі було повно людей. Підлога віддзеркалювала смарагдово–зелені язики полум’я, що ожило в усіх камінах уздовж стіни, і там з’являлися усе нові й нові чарівники та чарівниці. Коли Дамблдор допоміг йому встати, Гаррі побачив, що маленькі золоті статуї ельфа–домовика та ґобліна ведуть попід руки приголомшеного Корнеліуса Фаджа.

— Він тут був! — закричав чоловік у яскраво–червоній мантії з волоссям, зав’язаним на потилиці у хвостик, показуючи на купу золотих уламків з протилежного боку зали, де зовсім недавно лежала під статуєю Белатриса. — Я бачив його, містере Фадж! Клянуся, це був Відомо–Хто, він схопив жінку і роз’явився!

Та все одно дякую за ще один можливий варіант хоч і буду звірятись з оригіналом.
От лише загадка тоді, що ж так кардинально у хлопцеві змінилося, рік тому він не вирвався з-під Імперіо, а тут, після року мордувань і фактично вільного доступу "гадюки" у голову, раптово став "надто незручним" для Волдеморта. Чи Ви вважаєте, що Квірелл став "одержимим Волдемортом" добровільно, й уся справа лише в опорі?

Вопрос по карте Мародеров. Фред и Джордж юзали ее несколько лет, и неужели ни раз не заметили, что их брат Рон спит с мужиком по имени Питер Педигрю?

Всё просто. Это ляп(-:

А что это за арка в Отделе Тайн?

Это Арка Смерти. Тот, кто попадет в нее, сразу умирает, исчезая внутри.