Питер Петтигрю, Предатель или просто трус?

Головне те, що тема Пітера пройшла дуже побіжно, не розкрита толком причина його зради. Пітер злякався,каже Сіріус. Але ж до того він мав дофігіща часу злякатися й втекти з країни ще до того, як його почали вербувати. До Ордену знову ж вступив, але ж, як я канон не забула, то сам, а не за завданням Волдеморта? Чи я забула?

Добавлено ����� 2 �����

Ажніяк :). Просто у Ровлінг є лише факт: зрадив. І кілька моментів, котрі показують, що Пітер був слабшим. Що стало останньою краплею? Його шантажували, мабуть, але ЧИМ? Якщо власною смертю, то варто погодитись з Вами. Але ж! У нього була родина, й тут я вже не стану судити так жорстко. Але спитаю, чому Пітер не попросив допомоги у мародерів?
Добавлено ����� 11 �����

Додам, не вступив би до Ордену, не перейшов би до Волдеморта, кому він треба без доступу до секретів Дамблдора?
А от у 1994 вже цікаво. З одного боку, вже викритий він стає класною мішенню і для ордена і для смертежерів. З іншого, ну втік би десь у Австралію... Значить, захотів помститись? Кому найперш?

Ну, Орден навряд чи це так оцінить

Угу. Уявила собі Макгонегел, що риється по смітниках у пошуках зрадника. А ще собаки, вони теж від щурів не відмовляються.
Власне, Ви чудово проілюстрували рівень світосприйняття Пітера, в усякому разі у 1994 після прожитих років це справді мало б вирішальну силу ;)

Добавлено ����� 16 �����

Не повірите, є варіанти.
Міг тихо злитися на них.
Міг щиро вважати їх вищими, кращими, такими, що мають право на брутальність - до певної межі, яку, можливо, мародери перейшли й не помітили, як глибоко образили Пітера.
Ну й міг об'єктивно оцінити свої сили й цинічно використовувати захист мародерів. Чи не міг? Чи захотів зіскочити (не вступити ддо Ордену)- й нарвався?Останнє ніби ж не канон?
Добавлено ����� 20 �����

От про пожертву. Ви уявляєте собі ТУ ситуацію такою, щоб Пітер МІГ сказати: "Ні, мій Лорд! Моя рука мені надто дорога!" А?

Добавлено ����� 21 �����

=lol3= =lolbuagaga= =lol3=

Конечно не отменяет. Просто мы пытаемся объективно оценить человека,сыгравшего важную роль в том,что Поттер стал сиротой.

И мы возвращаемся к первому вопросу.

Три рубля, для мене перше питання - справжнє ставлення Пітера до мародерів.
Варіанти:
- вдячно-рабське, тоді ні про що балакати, щурик знайшов сильнішого хазяїна,
- цинічне хуторянське (знав, що грифіндорці заступляться "за свого"), але не бажав і не міг заступатись за тих, кого вважав сильнішими. Тоді питання: чому він не емігрував до іншої країни, щойно зрозумів, що "Волдеморт скрізь перемагав"? Не та фігура Пітер, щоб за ним полювати. Чи таки та? Якщо треба дізнатись дрібні,, але значущі деталі, вербують не босса, а його секретаря.Знову ж нема про що говорити, злякався шантажиста. Чи таки є? ЧИМ шантажували ми не знаємо.
- щира вдячність, що змінилась не менш щирою образою. За що? Чи була та образа підігріта штучно, "ззовні", так би мовити? Історія мовчить.
- цинічно-паразитарне з натяком на манію величі. Розумієте, у мене все ж враження, ніби Пітер під впливом мародерів, що вважали себе великими чарівниками, теж подумки вважав себе рівним їм. То ж і Орден з його небезпеками недооцінив. І не думаю, що покинути Орден було б так просто. Звичайно, Дамблдор не Том Рідль, не вбивав би, але приклав би всіх зусиль, щоб відступник не міг нашкодити в першу чергу Ордену. То ж про вихід Пітер не заїкався. А що на плечах мародерів звик почувати себе переможцем, не докладаючи зусиль, то поразки гнітили його сильніше, ніж інших, звідти паніка. Що не відміняє питань про вербовку спертежерами.
Маєте інші?

Korell, все ж не згодна з "ідейним" підгрунтям при відрізанні Пітером руки. Так, Пітер не знав, що муситиме це зробити, коли побіг шукати Волдеморта. Але доставивши його "додому", вже підхарчив до того стану, коли цей недолюдок може вбити людину.Того ж таки Пітера у разі відмови. То ж сам вмирати не хотів ні від руки Лорда, ні тим паче від Блека.
Чи Ви справді вважаєте, ніби щуряка сидів стільки років у Візлі, чекаючи на свій зоряний час?

Да нет. Но мне интересно, как он относился к Мародёрам ПОСЛЕ.
И к Гарри Поттеру.

Після закінчення школи? (Не смійтесь, йому вже не потрібні захисники від дрібних хуліганів, а чи впораються мародери зі смертежером, міг бути сумнів)
Після встуту до Ордена?
Після зради?
Чи зникнення Волдеморта?
Для мене це різні точки, й може бути, що я щось пропустила.

Це найскладніше.

Я думаю, эти точки можно считать одной, потому что после второй разве что добавилось ощущение "всё зря".

Не певна. Та давайте спростимо поки що. Отже, після зникнення Волдеморта? Не певна, що було бодай щось, крім тваринного страху. Ваша версія?

Состояние "Зачем?!" и борьба раскаяния с трусостью. Трусость победила.