Українські вірші

[гитик]

Ліна Костенко

СОЛЬФЕДЖIО

Старий маестро з добрими руками,
котрий гуманно причинив балкон, –
на весь квартал з вікна його роками
лунає писк майбутніх примадонн.

Сольфеджіо, сольфеджіо!.. Октави...
колоратура... опера... вокал...
Взискуйте слуху, слуху, а не слави!
Нічого, звик. Усе життя звикав.

Вони приходять, гарні і негарні.
До ваших послуг. Мріяла давно.
Талант... мистецтво... Боже, є книгарні,
театри, спорт, ну, зрештою, кіно!

Усі пищать. Усі вони сопрано.
Усі співати хочуть Баттерфляй.
Він каже:
– Згодом. Зараз іще рано. –
А верещать – хоч вуха затуляй.

Він каже:
– Потім. Це ще перші кроки. –
Він за урок чорніє, як земля.
Нічого. Справно платять за уроки.
Він репетитор. Репетуйте. Ля!

На сто одна. Це, зрештою, природно.
О Маргарити кольору бордо.
Натхнення? Що ви? Зараз це не модно.
Цікаво, як співала Віардо?

Що ви сказали? «ТОска»? Тоська. Так, Пуччіні.
Аїда? Ні. Безсоння. Люмінал.
Вам не дано. Пояснювать? Причини?!
В кордебалет. В кафе. У персонал!!!

Десь люди, певно, затикають вуха.
Ну, так, звичайно, грюкнуло вікно.
О Боже мій, ні голосу, ні слуху...
Ля, ля! Не сі, а ля!.. А, все одно.

[гитик]

[Lada.Gornostaj]

Володимир Самійленко

ДІЯЧ

Я працюю ввесь вік для народу
(Якщо маю вигоду).
Полягти я для його готовий
(На перині пуховій).
Я - підпора громадського ладу
(Поки маю я владу).
Людям силу даю тільки певним
(Небожатам і кревним).
Всіх караю лихих і нечистих
(Ворогів особистих).
Я митець на закони державні
(Переписую давні).
Для проектів меткі в мене руки
(Без помоги науки).
На війні ж я сміліший за Ґонту
(Тільки б далі від фронту...).
1919
© Володимир Самійленко

Класика, мать його, невмируща... часом, то й на жаль.

[Lada.Gornostaj]

[гитик]

Там, за містом, понад шляхом битим,
По гарячім каменистім полі
Йде дівча татарськеє вродливе,
Молоденьке, ще ґуля по волі.
На чорнявій сміливій голівці
Червоніє шапочка маленька,
Вид смуглявий ледве прикриває
Шовком шитая чадра біленька.
То закриє личко, то відкриє, –
А очиці, наче блискавиці,
Так і грають з-попід брівок темних!
Що за погляд в сеї чарівниці!

[гитик]

[Ozuna]

***
у тамбурі
грає тамбурин
значить їдуть додому
неформали

попри певну відсутність рим
їх ще досі приймають вокзали
де можна
вживати алкоголь
ховати голос
ховати волосся
у капюшони
грати на гітарі
давати цигарки циганам
спати у спальниках

тож поруч нікого нема
тільки в тамбурі
грає тамбурин
і я курю з неформалами
попри певну відсутність рим

вони вийдуть у Волочиську
і це не може не подобатися

Григорій Семенчук, із поетичної збірки «MOREвіршів і пісень»«MOREвіршів і пісень»

[Ozuna]

[Ваша демонічність]

Бандуристе, орле сизий,
Добре тобі, брате,
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.

Тепер летиш в Україну,
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає?

Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.

Чого ж серце б’ється, рветься?
Я там одинокий.
Одинокий... А Украйна!
А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,
Як брат заговорить,
Там в широкім полі воля,
Там синєє море

Виграває, хвалить Бога,
Тугу розганяє,
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють

Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:
«Було колись — минулося,
Не вернеться знову».

Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними.
Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.

Т.Г.Шевченко

Додам відео пісні на дані слова.
https://youtu.be/0DclqGYwDE0

[Ваша демонічність]

[Вик]

Така, як ти
Чи знаєш ти,
Як сильно в душу б’є безжальний дощ?
Так, ніби він завжди чекав лише мене.
А, як болить зимовий спокій нашого вікна
Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне.

Така, як ти
Буває раз на все життя,
І то із неба.
Така, як ти
Один лиш раз на все життя,
Не вистачає каяття,
Коли без тебе я.

Забути все, здається, я б ніколи не зумів,
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі
І погляд твій, він вартий більше, ніж мільйони слів
Вічно далеких, як і твій улюблений Далі

Святослав Вакарчук

[Вик]

[Arlen Lhermitte]

Олександр Олесь

ЄВРОПА МОВЧАЛА…

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала…

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала…

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала…

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала…

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала…

[Arlen Lhermitte]

[Юланна]

Останнім часом постійно згадую цей вірш Василя Симоненка зі шкільної програми, колись він добряче припав мені до душі

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

[Юланна]

[Юланна]

І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

Т.Г.Шевченко

[Юланна]

[Arlen Lhermitte]

Незалежність складається із безсоння, боротьби й присяг,
з кадрів того, як Чорновіл у раду заносить стяг,
як в тривожний рюкзак ти складаєш вишитий оберіг,
зрештою, ця земля пам'ятає кожного, хто її беріг.
Доки на ринг зі смертю виходять ті, кого не лякає тьма,
доки у наших героїв є місця поховання і імена,
доки кожна з втрат особиста, доки немає чужих нулів,
ти зберігатимеш цю любов,
цю велику любов і великий гнів.
Пофарбовані кров'ю шеврони, непрацюючі номери...
Незалежність війни розпадається на символи й кольори
і збирається там, де люди в футболках виходять проти колон,
бо нема того, хто взяв би Харків
або підкорив Херсон.
Доки ти пам'ятаєш червоні лінії мап, які стягуються в кільце,
доки у всі інші дні ти постійно говориш про це,
доки ти пам'ятаєш тваринний страх, доки ти пам'ятаєш, заради чого його пройдеш,
бо є речі, які не знищиш, не відбереш.

автора, на жаль, не знаю

[Arlen Lhermitte]