Допоможемо один одному самі, Тема для взаємної підтримки один одного

11 годин повітряної тривоги, а до цього ще 6. Просто не віриться. Нелюди.

В нас недалечко був вчора прильот, так гупнуло, ну шо сказать, #$#%@

«А гдє ваши паети і пісатєлі? Пачєму так мало извесньіх авторов?»

Правда лишь отчасти. Дело в том, что статистику никто не отменял. Так вот, чисто статистически гениев (и умственно отсталых) больше в государстве с населением в 150 млн, чем в государстве с населением в 50 млн. Кроме того, не будем забывать и то, что Москва как минимум до 2014 года была магнитом для некоторых талантливых украинцев, которым было мало Украины и хотелось больше денег. Они тоже ехали в Россию и там строили свои карьеры.

Walker, якби росія століттями не знищувала наших людей, то талановитих було б набагато більше

Много ли гениев в Индии и Африке?

Дело не только (и не столько) в статистике, но и в условиях для развития и проявления гениальности. Если государство делает всё для оболвания своих граждан, а те радостно откликаются всей душой, если инакомыслящие подвергаются травле, вытесняются, а то и уничтожаются (зачастую теми самыми, откликнувшимися на желание власти и оболванившимися добровольно), то количество гениев будет стремительно уменьшаться, а идиотов и мерзавцев возрастать, что, собственно, и наблюдаем.

Згідно Закона парних випадків, Фейсбук приніс

"Спочатку вони вб’ють твоїх митців.

Заб’ють за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів, згноять у таборах журналістів та істориків, розстріляють священників, а музикантів змусять співати їхні пісні.

Потім вони відкриють кінотеатри, літературні школи і консерваторії. Ти будеш дивитись кіно в кінотеатрі імені Пушкіна, вчитись в консерваторії імені Глінки і слухати оперу в театрі імені Маяковського.

А ще вони завалять твої книгарні і музичні магазини своєю продукцією. Ти й не помітиш, як в тебе на книжковій поличці з’явиться «Золотая серия русской класики», а улюбленою музичною групою стане «Алиса», яка буде розривати колонки піснею про «Небо славян»

Ти будеш дивитись «Грозовые ворота» і "9 роту", ненавидіти «чеченів» і думати, що наші ніколи таке не знімуть.

Одного разу ти будеш в Києві і підеш в музей Булґакова, бо музей «шістдесятництва» буде здаватись тобі провінційним і непривабливим.

А якось в книгарні тобі трапиться на очі самотня книга українською мовою, з дешевою обкладинкою та невідомим тобі автором, і ти подумаєш, що з літературою в нас зовсім не вийшло.

Вони завжди казатимуть тобі, що їх культура – «вєлікая», а твій Шевченко – то так, провінціал, що випадково підкорив столицю.
Ти точно подивишся кілька серіалів про Пушкіна і Єсєніна, і навіть не знатимеш, що існують Панас Мирний чи Валер’ян Підмогильний.

Потім вони зруйнують твій будинок і вигонять тебе з дому, знову вбиватимуть твоїх письменників, руйнуватимуть книгарні, церкви та бібліотеки.
І ти зрозумієш, що все почалося спочатку. Тільки цього разу ти застав новий початок і можеш його усвідомити.

Консерваторії ім. Глінки і театри ім. Пушкіна – це брехня, в якій ти жив. Улюблені розповіді Чехова і пісні Висоцького – це обман, в який тебе втягнули.

Але ти не застав того початку, бо народився в місті імені Кірова і вчився в школі імені Толстого.

Ти був впевнений, що це нормально, що так і має бути. Ти точно думав, що «не вийшли ми літературою», таке буває, не всім же літературам бути великими. Але ти помилявся.

Єдиною правдою, яку ти колись побачив, була та одна українськомовна книжечка серед сотень російських, яка тримала цю країну в той час, як її топили в Достоєвському."

А можна докладніше про статистику, бо логіка поки не зрозуміла? Які у вас дані і до чого вони до харківської трагедії?

А є якісь думки чого для деяких москва була магнітом, а не Нью-Йорк, не Берлін?