#5 " Посвячується усім, кого кидали"

Марс думала, що жити вже не треба
Бо були біль, обман і самота
Марс розуміла - не пробачить зраду
Хоча пробачення ніхто і не просив
Лише закрив на все це свої очі
"Нам було добре"-думав він-
"А чи не так?"
Але в душі вогонь іще палає
А голова горить,болить, і біль пече
І він уже не Марс, а іншу обіймає.
А вона бачить це, але не бачить це
Бо серце вірити не хоче, замирає
А кров кипить, горить, і в мить зблідає
Та й що й кому казати, говорити
Нема про що.
Це гірко. Гірко, бо це - зрада.
Але життя іде, час не стоїть...
А час собі іде, і, кажуть, гоїть рани...
Пройдуть роки, Марс може й не згадає.
А шрами в серці не покинуть їх віки...